Студентські навики

Система і принципи економічного прогнозування часових рядів в Eviews

Задача 1.1

Створити базу даних у основних макроекономічних показників України

Для подальшої роботи вибрати 5 часових рядів, що не повторюються з іншими студентами. Кожен з рядів має містити не менше 30 спостережень.

 Створюємо базу даних в Microsoft Exel ( Рис 1) з вибраними показниками ( дані беремо із сайту: www.bank.gov.ua).

  1. Зберігаємо її у форматі Книга Exel0/95 (це полегшить транспортування нашої бази даних до програми Eviews).

Умовні позначення:

CPI – Індекс споживчих цін

PPI – Індекс цін виробників

NBI – Доходи державного бюджету

NBO – Видатки державного бюджету

RT – Роздрібна торгівля

GRT- Темп зростання цін у промисловому виробництві

IIT- Приріст товарообігу

1

Рисунок 1. База даних основних макроекономічних показників України за 2012-2014 роки Задача 1.2.

Імпортувати базу даних до EViews

  1. Запускаємо програму EViews.
  2. Вибираємо FileNewWorkFile (таким чином ми створюємо нову робочу книгу) і вибираємо формат дати ( Рис 2)
  3. Для транспортування бази даних вибираємо команду меню ProcImportRead Text-Lotus-Excel. Далі вибираємо нашу базу даних (LAB1). У вікні ( Рис 3) вказуємо порядок розташування і відображення даних.
  4. Для зручнішого перегляду даних згрупуємо їх в одну таблицю (групу) у вікні WorkFile попередньо виділивши необхідні дані для формування таблиці за допомогою команди меню ViewOpen SelectedOne WindowOpen Group і отримаємо такий результат (Рис 5).

2

Рисунок 2. Створення робочої книги

3

Рисунок 3. Порядок розташування даних у робочій книзі

4

Рисунок 4. Вигляд транспортованих даних у робочій книзі

5 

Рисунок 5. Вигляд згрупованих даних

Задача 1.4. Використовуючи дані задачі 1.1. визначити

  1. Рівень інфляції
  2. Зміну цін у часі у сфері промислового виробництва (темп зростання)
  3. Збільшення товарообігу (темп приросту)
  4. Дефіцит державного бюджету України
  5. Профіцит державного бюджету України

Покажемо розв’язання задачі 1.4 на прикладі визначення дефіциту і профіциту державного бюджету України

  1. Для розрахунку дефіциту і профіциту державного бюджету України використовуємо команду меню QuickGenerate Series. У вікні вказуємо вибірку, для якої створюється нова змінна, а також формулу, за якою будуть генеруватися елементи (Рис 6).
  2. На Рис 7 у стовбці DEF_PROF показано розміри дефіциту і профіциту державного бюджету України. Дані про дефіцит містять знак - , а дані по профіцит не мають жодного знаку.

6

Рисунок 6. Вигляд  запису формули розрахунку дефіциту і профіциту державного бюджету України

Умовні позначення:

IR - Рівень інфляції

GRP - Темп зростання цін

IIT -  Збільшення товарообігу

DEF – Дефіцит державного бюджету України

PROF - Профіцит державного бюджету України

7 

Рисунок 7. Вигляд згрупованих розрахованих показників для задачі 1.4

Висновки

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.

На основі ІСЦ розраховують рівень інфляції. З (Рис 7, стовбець IR) ми можемо побачити, що найнижчий рівень інфляції спостерігався у березні 2013 року (0.1), а найвищий у травні 2014 року (3.6). Рівень інфляції не змінився в порівнянні з попереднім місяцем у лютому і грудні 2012 року. 

Індекс цін виробників промислової продукції (ІЦВ) є показником зміни цін у часі у сфері промислового виробництва. ІЦВ дозволяє відслідковувати та визначати тенденції змін цін.

З (Рис 7, стовбець GRP) ми можемо побачити, що найнижчий рівень товарообігу спостерігався у червні і липні 2013 року (0.97), а найвищий у квітні 2014 року (1.06).

Роздрібний товарообіг — це реалізація товарів населенню для особистого споживання в обмін на його грошові доходи, а також продаж товарів ринкового фонду організаціям і установам для колективного споживання та задоволення їх господарських потреб.

Обсяг роздрібного товарообігу є одним із важливих показників розвитку господарства в цілому і торгівлі зокрема. Він відображає найважливіші пропорції економічного та соціального розвитку держави.

З (Рис 7, стовбець IIT) ми можемо побачити, що розмір товарообігу збільшується під кінець року. Найбільше зростання товарообігу порівняно із попереднім місяцем зафіксоване у грудні 2012 року (14.66 млн.грн), а найменше у лютому 2012 року і лютому 2013 року (1.01 млн.грн).

Дефіцит державного бюджету — це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Профіцит державного бюджету - це протилежне поняття  до поняття бюджетного дефіциту. Це стан економіки країни, при якому досягається перевищення доходів над витратами.

З (Рис 7, стовбець DEF_PROF) ми можемо спостерігати профіцит державного бюджету України з січня по березень 2012 року. Найбільший профіцит державного бюджету зафіксований у лютому 2012 року (4955.500 млн.грн), а найменший у березні 2012 року (1287.124 млн.грн). На жаль, далі ми бачимо негативну тенденцію бюджетного дефіциту з квітня 2012 року по грудень 2014 року. Найбільший дефіцит державного бюджету зафіксований у грудні 2014 року (73133.54 млн.грн), а найменший у січні 2013 року (1614.260 млн.грн).

 

Виконала

Студентка групи ЕК-31

Панчук Надія

МОДЕЛЬ МІЖЧАСОВОГО СПОЖИВЧОГО ВИБОРУ І. ФІШЕРА в EXCEL

Ірвінг Фішер (1867-1947) — американський економіст, статистик, представник неокласичної школи висунув гіпотезу про те, що, приймаючи споживчі рішення, раціональна людина враховує не тільки поточний, але й майбутній дохід, тобто весь дохід, який вона одер-жує протягом життя.

Запропонована модель одержала назву моделі міжчасового споживчого вибору. Суть її полягає в тому, що при прийнятті рішення про споживання у даний момент і в майбутньому споживачі зустрічаються з міжчасовим бюджетним обмеженням. Перед споживачем ви-никає проблема вибору і два часових періоди: молодість (дохід Y1) і старість (дохід Y2).

У перший період особа споживає і заощаджує: Y1 = C1 + S1. Звідси:C1 = Y1 - S1; S1 = Y1 - C1.Y другому періоді індивід має дохід Y2. Він споживає, але не заощаджує, використовує заощадження першого пері-оду та одержані відсотки у перший період життя. Тоді:

C2 = Y2 + Y(1 + r) - C1(1 + r); C1(1 + r) + C2 = y1 (1 + r) + y2.

де r — реальна відсоткова ставка.

Перетворимо рівняння: споживання — ліворуч, дохід — праворуч.  Поділимо обидві частини на 1 + r, одержимо:

1

 Це — рівняння міжчасового бюджетного обмеження споживача, що показує, якою сумою коштів повинні володіти споживачі протягом двох життєвих періодів.

Зобразимо модель міжчасового споживчого вибору Фішера в середовищі Excel. Припустимо, в першому періоді споживач мав дохід Y1, споживав C1,  заощаджував S1.

2

Рис. 1. Перший часовий період Y1

В другому періоді споживач отримає дохід У2, але використовує заощадження S1.

3

Рис. 2. Перший часовий період Y2

Поділимо обидві частини на 1 + r, одержимо:

32 31

Рис.3. Реалізація рівняння міжчасового бюджетного обмеження споживача

Нахил лінії бюджетного обмеження дорівнює 1/(1 + r) (рис. 7):Переваги споживача між споживанням у першому та другому періодах відображають криві байдужості. Кожна крива байдужості характеризує рівний рівень корисності для споживача різних наборів споживання у теперішньому та майбутньому періодах. Споживач надає перевагу вищим кривим байдужості, оскільки вони забезпечують більше споживання.

Прагнення споживачів максимізувати свою корисність обмежені бюджетом. Оптимальна комбінація споживання у першому та другому періодах досягається у точці дотику найвищої кривої байдужості до лінії бюджетного обмеження.

4

Рис.4. Бюджетне обмеження споживача за моделлю Фішера

Нахил кривої байдужості відображає граничну норму заміщення(MRS). Нахил лінії бюджетного обмеження дорівнює 1/(r + 1). Отже, в точці О: MRS = 1/(1 + r).

На споживання впливають: 1) зміна доходу; 2) зміна рівня відсоткової ставки. Зростання доходу зміщує лінію бюджетного обмеження праворуч. При зростанні відсоткової ставки зміниться кут нахилу бюджетної лінії, оскільки споживання у першому періоді зменшить-ся, у другому — збільшиться.

Вплив реальної відсоткової ставки відображається в ефекті доходу та ефекті заміщення. Ефект доходу — зміна у споживанні, викликана пере-ходом до вищої кривої байдужості. Ефект заміщення — зміна у споживанні, викликана зміною відносної ціни споживання в обидва періоди.

Виконала

Студентка групи ЕКм-11

Ковальчук О. С.

«Розв’язання задачі про оптимізацію мережевого графіка з використанням MS Excel»

   

Умова задачі

Проект представлений мережевим графіком. Для кожної роботи відома її тривалість tij і мінімально можливий час виконання dij. Нехай задано термін виконання проекту t0, а розраховане tкр > t0. Тривалість виконання роботи (i,j) лінійно залежить від суми додатково вкладених коштів і виражається співвідношенням: t’ij = tij – kijxij. Технологічні коефіцієнти kij відомі. Вимагається знайти такі t п ij, tзij, xij, щоб:

  • час виконання всього комплексу робіт не перевищував заданої величини t0;
  • сумарна кількість додатково вкладених засобів була мінімальною;
  • тривалість виконання кожної роботи tij була не менше заданої величини dij.
Варі- ант Пара- метри Роботи Термін виконання проекту t0
1,2 1,3 1,4 2,4 2,5 3,4 3,6 4,5 4,6 5,6
                         
  tij 9 12 18 8 12 5 12 10 13 12  
1 dij 7 10 15 6 10 3 8 7 12 10 35
  kij 0,05 0,2 0,25 0,08 0,15 0,1 0,06 0,05 0,1 0,5  

Розв’язання

1.1 Запишемо всі дані на мережевий графік та розрахуємо терміни завершення подій.

1

1.2 Складання математичної моделі задачі.

Цільоваа функція має вигляд

f=  х12 + х13 + х14 + х34 + х35 + х45 + х14 + х34 + х35 + х45  (min). (1.1)

      Запишемо обмеження задачі:

термін виконання проекту не повинен перевищувати t0 = 40

tо36  £ 40; tо46  £ 40; tо56  £ 40; (1.2)

тривалість виконання кожної роботи має бути не менша за мінімально можливий час виконання:

tо12 - t н 12  ³ 7; tо13 - t н 13  ³ 10; tо14 - t н 14   ³ 15; tо24 - t н 24  ³ 6; tо25 - t н 25  ³ 10; tо34 - t н 34  ³ 3; tо36  - t н 36  ³ 8; tо45  - t н 45  ³ 7; tо46  - t н 46  ³ 12; tо56  - t н 56  ³ 10; (1.3)

  • залежність тривалості робіт від вкладених коштів:
tо12 - t н 12  = 9 - 0,05x12; tо14 - t н 14  = 12 - 0,25x14; tо25 - t н 25   = 18 - 0,3x25; tо36 - t н 36   = 8 - 0,07x36; tо46 - t н 46   = 12 - 0,15x46; tо13 - t н 13   = 5 - 0,1x13; tо24 - t н 24  =  12 - 0,05x24; tо34  - t н 34  = 10 - 0,03x34; tо45  - t н 45  = 13 - 0,14x45; tо56  - t н 56  = 12 - 0,5x56;   (1.4)
  • час початку виконання кожної роботи повинен бути не меншим за час завершення попередньої до неї роботи:
t н 12 = 0; t н 13 = 0; t н14 = 0; t н 24  ³ tо12; t н 25  ³ tо12; t н 34 ³  tо13; t н 36 ³  tо13; t н 45 ³  tо14; t н 45 ³  tо24; t н 45 ³  tо34; t н 46 ³  tо14; t н 46 ³  tо24; t н 46 ³  tо34; t н 56  ³  tо25; t н 56 ³  tо45; (1.5)

  • умова невід’ємності невідомих:
t п ij  ³ 0, tзij ³ 0, xij ³ 0,  (i,j) Î (1.6)

1.3 Числове рішення задачі.

Знайдемо рішення даної задачі засобами MS Excel.

2

Рисунок 1.2 – Числове рішення задачі

3

Рисунок 1.3 – Вікно «Пошуку рішення» з введеними вихідними параметрами задачі

4

Рисунок 1.4 – Числове рішення задачі (формули)

Врезультаті проведених розрахунків маємо:

tп12 = 0;  tз12 =9 ; tп13 = 0;  tз13 = 10; tп14 = 0 ;  tз14  = 15; tп 24 = 9;  tз24 = 1; tп 25 = 12;  tз25 = 0; tп 34 = 10;  tз34 = 15; tп 36 = 10;  tз36 = 22; tп45 = 15;  tз45  = 25; tп46 = 15;    tз46 = 28; tп 56 = 25;  tз56 = 35; x12 = 0; x13 = 10; x14 = 12; x24 = 0; x25 = 0; x34 = 0; x36 = 0; x45 =0; x46 =0; x56 = 4; fmin = 35. (1.7)

Результати представимо на мережевому графіку:

 5

Рисунок 1.6 – Мережевий графік задачі з урахуванням додатково вкладених коштів

  • Аналіз отриманих результатів.

Для того щоб виконати проект за директивний час t0=35, необхідно додатково вкласти 35 грош. од. При цьому кошти слід розподілити наступним чином: 10 грош. од. – в роботу (1,3), 12 грош. од. – в роботу (1,4), і 4 грош. од. – в роботу (5,6).

 

Виконала:

студентка групи ЕК-31

Соловій Наталя

Розрахунок амортизації в EXCEL

Облік основних засобів та розрахунок їх амортизації є одним з найважливіших напрямків роботи бухгалтера, і цю діяльність можна автоматизувати. Відзначимо, що в прикладі не використовуються групи амортизації майна, а задається річний відсоток амортизації для кожного конкретного предмета.

Такі дані як: інвентарний номер, назва, балансова вартість та амортизація вводяться вручну. Інші ми розраховуємо за допомогою формул.

-Для розрахунку амортизації з початку року використовуємо формулу:

=ЕСЛИ(B5<>"";ЕСЛИ(E5+D5*G5*$M$2/12<D5;D5*G5*$M$2/12;D5-E5);"")

 

СТ1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- Для розрахунку амортизації амортизації за період експлуатації використовуємо формулу:           =ЕСЛИ(B5<>"";D5-H5;"")

- Для розрахунку остаточної вартості формула: =ЕСЛИ(B5<>"";D5-I5;"")

 

СТ22

 

 

 

 

 

 

 

 

Для розрахунку амортизації в поточному місяці нам потрібна формула: =ЕСЛИ(B5<>"";ЕСЛИ(E5+G5*D5*$M$2/12<D5;G5*D5*$M$2/12;D5-E5)-ЕСЛИ(E5+D5*E5*($M$2-1)/12<D5;D5*G5*($M$2-1)/12;D5-E5);"")

 

СТ3

 

 

 

 

 

 

 

 

- І для розрахунку балансової вартості, загальної амортизації та інших загальних даних нам потрібно використати нескладні формули:

 

СТ4

 

АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ В EXCEL

В умовах ринкових відносин платоспроможність сільськогосподарських підприємств уважається найважливішою умовою їхньої господарської діяльності.

Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, воно стійко платоспроможне, у противному разі воно періодично або постійно неплатоспроможне.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства і строкові зобов’язання.

З’ясуємо, що належить до платіжних засобів і до строкових зобов’язань підприємства.

Існують різні погляди щодо визначення суми платіжних засобів.

Найбільш правильно до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані і перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості, щодо надходження якої є впевненість.

До строкових зобов’язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету і т. ін

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства у широкому її розумінні. Для проведення відповідного розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на поточному та інших рахунках у банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати і т. ін.).

Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду. Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності Коп

9TVMJQWwu58

де SПЗ — сума платіжних засобів;

SСЗ — сума строкових зобов’язань.

Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць — періодичність складання залежить від стану платоспроможності господарюючого суб’єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібні розрахунки виконуються частіше.

Причини неплатоспроможності:

—      помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

—      невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

—      підвищення собівартості продукції;

—      в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

—      неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних причин;

—      невиконання плану прибутку і брак власних джерел фінансування підприємства;

—      інфляційні процеси і податкова політика;

—      значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість й у надлишкові виробничі запаси;

—      низьке обертання оборотного капіталу.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність на основі зібраної вихідної інформації про платіжні засоби підприємства та його борги (строкові зобов’язання), терміни сплати яких настали (у тис. грн):

9TVMJQWwu58

На основі цієї інформації визначимо платіжні засоби і строкові зобов’язання

9TVMJQWwu58

Із даних таблиці видно, що підприємство своїми платіжними засобами може повністю погасити свої строкові зобов’язання й матиме ще кошти. Підприємство є платоспроможним.

Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта.

Ліквідність — у загальному розумінні — це здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність можна розглядати в двох аспектах:

1)      як час, необхідний для продажу активу;

2)      як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов’язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому ліквідність — це здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів у міру настання їх строків.

Отже, поняття платоспроможності і ліквідності підприємства у широкому розумінні дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є місткішим: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень і активів, і в найгіршому випадку — до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.

Низька ліквідність або її відсутність у клієнта — юридичної особи позначаються і на кредиторах, оскільки наслідками цього є затримання сплати процентів і суми боргу, а то й часткова чи повна втрата неповернутого боргу.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхньої ліквідності, у пасиві зобов’язання розміщені за скороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.

Усі активи підприємства залежності від ступеня їхньої ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно згрупувати так:

  1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансові інвестиції (цінні папери).
  2. Активи, що швидко реалізуються (А2), активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.
  3. Активи, що повільно реалізуються (А3), найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а також від якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків і т. ін.
  4. Активи, що важко реалізуються (А4), — активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов’язань групуються так:

  1. Найбільш строкові зобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість, за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.
  2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
  3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви — сума статей ІІІ розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».
  4. Постійні пасиви (П4) — статті І розділу пасиву балансу «Власний капітал».

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні акти-ви перевищують короткострокові зобов’язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, а то й взагалі у нього може бути відсутня ліквідність. Для оцінювання реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно виконати аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності балансу

Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки по кожній групі активів і пасивів.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

9TVMJQWwu58

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів — тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.

Недотримання будь-якої з трьох перших нерівностей показує, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею.

Розглянемо аналіз ліквідності балансу

9TVMJQWwu58

Як видно з даних таблиці, баланс є абсолютно ліквідним.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу виявити поточну (на найближчий час) ліквідність і платоспроможність.

Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш строкових зобов’язань залишаються надлишкові засоби, то можливо прискорити розрахунки з банком, постачальниками, іншими контрагентами.

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають змогу отримати інформацію про тенденції щодо зміни фінансового стану підприємства.

Баланс ліквідності є одним із джерел інформації для складання фінансового плану.

Аналіз показників ліквідності

Аналізуючи ліквідність підприємства, використовують такі показники:

—      коефіцієнт абсолютної ліквідності   — визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1 + П2) — (VІ розділ пасиву балансу):

9TVMJQWwu58

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім уважається, якщо КА.Л. 0,2—0,35. Це означає, що підприємство на 20—35 % може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність його є нормальною.

Такий показник ще називають коефіцієнтом платоспроможності;

—      коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кш.л.) — обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1 + А2) до поточної кредиторської заборгованості (П1 + П2), тобто до ІV розділу пасиву балансу:

9TVMJQWwu58

Коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у разі його критичного стану. Теоретичне найнижче значення цього показника — 1, найвище — 2. За світовим досвідом, цей показник має наближатися до 1;

—      коефіцієнт покриття (Кп) (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності) — узагальнюючий показник ліквідності. Розраховується відношенням поточних активів (А1 + А2 + А3) до поточних зобов’язань (П1 + П2):

9TVMJQWwu58

Показник вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника — 1,5—2,5. За світовим досвідом це співвідношення має бути > 2.

У країнах з розвиненою ринковою економікою цьому відношенню поточних активів до поточних зобов’язань приділяється особлива увага у разі оцінювання поточної ліквідності підприємства.

Позитивні риси показника:

  • характеризує ступінь покриття поточними активами поточ-них пасивів; чим вищим є цей показник, тим більше впевненості у сплаті короткострокових зобов’язань (тому його і називають загальним коефіцієнтом покриття);
  • перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями показує резерв ліквідності засобів, які можна використовувати як гарантію безпечності;
  • легкість отримання інформації для розрахунку, зручність і простота обчислення.

Зауважимо, що орієнтовне значення показника може встановлювати і підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання і залежно від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт має і певні вади.

Високе значення показника може бути пов’язане із надлишковими виробничими запасами, надплановими обсягами готової продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобто з уповільненням обертання капіталу. Постійне зниження цього коефіцієнта означає зростаючий ризик не-платоспроможності. Наприклад, у підприємства нагромаджено великі матеріальні запаси, їх важко реалізувати, але воно вважається платоспроможним. У такому разі розраховують коефіцієнт критичної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) як відношення поточних активів за мінусом виробничих запасів і витрат до поточних пасивів, до ліквідів відносяться і готова продукція, і товари відвантажені:

9TVMJQWwu58

де Кк.л. — коефіцієнт критичної ліквідності;

ВЗ — виробничі запаси;

З — витрати.

Існує й інший варіант розрахунку цього коефіцієнта — як відношення суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до суми поточних активів. Теоретично достатнім уважається коефіцієнт на рівні 0,7—0,8 [68, 99];

—      коефіцієнт співвідношення оборотних (мобільних) активів та загальних активів підприємства (КОА/ЗА) — розраховується як відношення мобільних (оборотних) активів до активів:

9TVMJQWwu58

Коефіцієнт показує питому вагу оборотних активів у загальних активах підприємства (мобільних і немобільних). Визначає ступінь мобільності активів. Межі цього показника визначаються для кожного підприємства індивідуально залежно від його галузевої належності, ступеня оборотності активів, рівня прибутковості діяльності.

У фінансовому аналізі важливим є визначення готовності підприємства розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язан­нями, термін яких настав, постійно, щоденно. Міра такої готовності, як уже зазначалося, називається платоспроможністю.

Ліквідність характеризує суб’єкт господарювання з погляду його здатності розрахуватися за своїми поточними зобов’язан­нями за певні проміжки часу за допомогою перетворення ліквідних активів у грошові кошти.

Платоспроможність у вузькому розумінні означає можливість суб’єкта господарювання погасити наявними у нього грошима поточні зобов’язання негайно за першою вимогою кредитора. Отже, йдеться про постійну наявність у підприємства грошових коштів.

На нашу думку, доцільно розраховувати коефіцієнт платоспроможності (КПЛ) як відношення грошових коштів до поточних зобов’язань. Грошові кошти виступають як «чисті» ліквідні активи:

Теоретичне значення цього показника 10—15 %.

Якщо під час аналізу цих коефіцієнтів встановлюються відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з’ясувати причини такого негативного явища.

Зауважимо, що у разі проведення дослідження ліквідності підприємства за даними показниками не слід обмежуватися лише їх розрахунками і порівняннями в динаміці або з аналогіч­ними підприємствами, оскільки аналіз буде неповним. Ці коефіцієнти являють собою відносні величини і протягом часу можуть не змінюватися, або змінюватись незначно, тоді як суттєві зміни можуть бути в складових чисельника і знаменника. Тому подібне дослідження доцільно доповнювати факторним аналізом.

Як відомо, коефіцієнт загальної ліквідності, або коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до поточних пасивів. Доповнимо розрахунок прибутком від операційної діяль­ності й отримаємо мультиплікативну фактор­ну модель:

9TVMJQWwu58

де Х1 — показник, який відображує вартість поточних активів, що припадає на 1 грн прибутку;

Х2 — показник, який відображує здатність підприємства погасити свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує стійкість фінансів.

Для розрахунку впливу цих факторів можна використовувати один із способів елімінування.

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності

9TVMJQWwu58

Розрахунок собівартості в EXCEL

     При складанні кошторису або розрахунку собівартості для складових вибирається один з можливих варіантів, і на основі цього додаються або віднімаються потрібні суми. Також можливе множення на коефіцієнти. У зв'язку з цим виникають два завдання - не вводити однотипні назви, а вибирати їх зі списку, а також автоматизувати всі розрахунки. У цьому прикладі ми опишемо розрахунок собівартості випуску книги. Вибравши обсяг книг, її формат, тираж та інші вихідні дані, ви відразу дізнаєтеся собівартість одного примірника. Вихідні данні ми розміщуємо на Аркуші 2: 1 Розрахунок собівартості проводимо на Аркуші 1: 2 Для заповнення формату книги, бумаги та переплетення використовуємо списки: 3 Формули для розрахунку елементів собівартості: 4 Формула для розрахунку собівартості: 5      Звичайно, у нашому прикладі описана спрощена схема розрахунку собівартості, але, використовуючи ті ж самі прийоми, ви можете розрахувати собівартість будь-якого товару з урахуванням самих різних умов.