Новини

АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЛІКВІДНОСТІ В EXCEL

В умовах ринкових відносин платоспроможність сільськогосподарських підприємств уважається найважливішою умовою їхньої господарської діяльності.

Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, воно стійко платоспроможне, у противному разі воно періодично або постійно неплатоспроможне.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства і строкові зобов’язання.

З’ясуємо, що належить до платіжних засобів і до строкових зобов’язань підприємства.

Існують різні погляди щодо визначення суми платіжних засобів.

Найбільш правильно до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалізовані і перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгованості, щодо надходження якої є впевненість.

До строкових зобов’язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету і т. ін

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства у широкому її розумінні. Для проведення відповідного розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на поточному та інших рахунках у банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати і т. ін.).

Отже, поточна платоспроможність визначається за певний звітний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду. Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності Коп

9TVMJQWwu58

де SПЗ — сума платіжних засобів;

SСЗ — сума строкових зобов’язань.

Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна провести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, декаду, два тижні, місяць — періодичність складання залежить від стану платоспроможності господарюючого суб’єкта. Якщо підприємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібні розрахунки виконуються частіше.

Причини неплатоспроможності:

—      помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

—      невиконання планових завдань виробництва і реалізації продукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

—      підвищення собівартості продукції;

—      в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

—      неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних причин;

—      невиконання плану прибутку і брак власних джерел фінансування підприємства;

—      інфляційні процеси і податкова політика;

—      значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість й у надлишкові виробничі запаси;

—      низьке обертання оборотного капіталу.

Розглянемо оперативну поточну платоспроможність на основі зібраної вихідної інформації про платіжні засоби підприємства та його борги (строкові зобов’язання), терміни сплати яких настали (у тис. грн):

9TVMJQWwu58

На основі цієї інформації визначимо платіжні засоби і строкові зобов’язання

9TVMJQWwu58

Із даних таблиці видно, що підприємство своїми платіжними засобами може повністю погасити свої строкові зобов’язання й матиме ще кошти. Підприємство є платоспроможним.

Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта.

Ліквідність — у загальному розумінні — це здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність можна розглядати в двох аспектах:

1)      як час, необхідний для продажу активу;

2)      як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов’язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому ліквідність — це здатність і швидкість підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів у міру настання їх строків.

Отже, поняття платоспроможності і ліквідності підприємства у широкому розумінні дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є місткішим: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є неспроможність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень і активів, і в найгіршому випадку — до зниження дохідності, неплатежів і банкрутства.

Низька ліквідність або її відсутність у клієнта — юридичної особи позначаються і на кредиторах, оскільки наслідками цього є затримання сплати процентів і суми боргу, а то й часткова чи повна втрата неповернутого боргу.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхньої ліквідності, у пасиві зобов’язання розміщені за скороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.

Усі активи підприємства залежності від ступеня їхньої ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно згрупувати так:

  1. Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансові інвестиції (цінні папери).
  2. Активи, що швидко реалізуються (А2), активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.
  3. Активи, що повільно реалізуються (А3), найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а також від якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків і т. ін.
  4. Активи, що важко реалізуються (А4), — активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов’язань групуються так:

  1. Найбільш строкові зобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість, за товари, роботи, послуги, поточні зобов’язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.
  2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
  3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви — сума статей ІІІ розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».
  4. Постійні пасиви (П4) — статті І розділу пасиву балансу «Власний капітал».

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні акти-ви перевищують короткострокові зобов’язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, а то й взагалі у нього може бути відсутня ліквідність. Для оцінювання реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно виконати аналіз ліквідності балансу.

Аналіз ліквідності балансу

Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки по кожній групі активів і пасивів.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

9TVMJQWwu58

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується й остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів — тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.

Недотримання будь-якої з трьох перших нерівностей показує, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею.

Розглянемо аналіз ліквідності балансу

9TVMJQWwu58

Як видно з даних таблиці, баланс є абсолютно ліквідним.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дає змогу виявити поточну (на найближчий час) ліквідність і платоспроможність.

Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш строкових зобов’язань залишаються надлишкові засоби, то можливо прискорити розрахунки з банком, постачальниками, іншими контрагентами.

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами.

Баланси ліквідності за кілька періодів дають змогу отримати інформацію про тенденції щодо зміни фінансового стану підприємства.

Баланс ліквідності є одним із джерел інформації для складання фінансового плану.

Аналіз показників ліквідності

Аналізуючи ліквідність підприємства, використовують такі показники:

—      коефіцієнт абсолютної ліквідності   — визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної кредиторської заборгованості підприємства (П1 + П2) — (VІ розділ пасиву балансу):

9TVMJQWwu58

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності й ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім уважається, якщо КА.Л. 0,2—0,35. Це означає, що підприємство на 20—35 % може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність його є нормальною.

Такий показник ще називають коефіцієнтом платоспроможності;

—      коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кш.л.) — обчислюється відношенням суми грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості (А1 + А2) до поточної кредиторської заборгованості (П1 + П2), тобто до ІV розділу пасиву балансу:

9TVMJQWwu58

Коефіцієнт допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у разі його критичного стану. Теоретичне найнижче значення цього показника — 1, найвище — 2. За світовим досвідом, цей показник має наближатися до 1;

—      коефіцієнт покриття (Кп) (загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності) — узагальнюючий показник ліквідності. Розраховується відношенням поточних активів (А1 + А2 + А3) до поточних зобов’язань (П1 + П2):

9TVMJQWwu58

Показник вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника — 1,5—2,5. За світовим досвідом це співвідношення має бути > 2.

У країнах з розвиненою ринковою економікою цьому відношенню поточних активів до поточних зобов’язань приділяється особлива увага у разі оцінювання поточної ліквідності підприємства.

Позитивні риси показника:

  • характеризує ступінь покриття поточними активами поточ-них пасивів; чим вищим є цей показник, тим більше впевненості у сплаті короткострокових зобов’язань (тому його і називають загальним коефіцієнтом покриття);
  • перевищення поточних активів над поточними зобов’язаннями показує резерв ліквідності засобів, які можна використовувати як гарантію безпечності;
  • легкість отримання інформації для розрахунку, зручність і простота обчислення.

Зауважимо, що орієнтовне значення показника може встановлювати і підприємство, виходячи з конкретних умов господарювання і залежно від щоденної потреби підприємства у вільних грошових ресурсах.

Коефіцієнт має і певні вади.

Високе значення показника може бути пов’язане із надлишковими виробничими запасами, надплановими обсягами готової продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобто з уповільненням обертання капіталу. Постійне зниження цього коефіцієнта означає зростаючий ризик не-платоспроможності. Наприклад, у підприємства нагромаджено великі матеріальні запаси, їх важко реалізувати, але воно вважається платоспроможним. У такому разі розраховують коефіцієнт критичної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) як відношення поточних активів за мінусом виробничих запасів і витрат до поточних пасивів, до ліквідів відносяться і готова продукція, і товари відвантажені:

9TVMJQWwu58

де Кк.л. — коефіцієнт критичної ліквідності;

ВЗ — виробничі запаси;

З — витрати.

Існує й інший варіант розрахунку цього коефіцієнта — як відношення суми грошових коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості до суми поточних активів. Теоретично достатнім уважається коефіцієнт на рівні 0,7—0,8 [68, 99];

—      коефіцієнт співвідношення оборотних (мобільних) активів та загальних активів підприємства (КОА/ЗА) — розраховується як відношення мобільних (оборотних) активів до активів:

9TVMJQWwu58

Коефіцієнт показує питому вагу оборотних активів у загальних активах підприємства (мобільних і немобільних). Визначає ступінь мобільності активів. Межі цього показника визначаються для кожного підприємства індивідуально залежно від його галузевої належності, ступеня оборотності активів, рівня прибутковості діяльності.

У фінансовому аналізі важливим є визначення готовності підприємства розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язан­нями, термін яких настав, постійно, щоденно. Міра такої готовності, як уже зазначалося, називається платоспроможністю.

Ліквідність характеризує суб’єкт господарювання з погляду його здатності розрахуватися за своїми поточними зобов’язан­нями за певні проміжки часу за допомогою перетворення ліквідних активів у грошові кошти.

Платоспроможність у вузькому розумінні означає можливість суб’єкта господарювання погасити наявними у нього грошима поточні зобов’язання негайно за першою вимогою кредитора. Отже, йдеться про постійну наявність у підприємства грошових коштів.

На нашу думку, доцільно розраховувати коефіцієнт платоспроможності (КПЛ) як відношення грошових коштів до поточних зобов’язань. Грошові кошти виступають як «чисті» ліквідні активи:

Теоретичне значення цього показника 10—15 %.

Якщо під час аналізу цих коефіцієнтів встановлюються відхилення від рекомендованих значень, то необхідно з’ясувати причини такого негативного явища.

Зауважимо, що у разі проведення дослідження ліквідності підприємства за даними показниками не слід обмежуватися лише їх розрахунками і порівняннями в динаміці або з аналогіч­ними підприємствами, оскільки аналіз буде неповним. Ці коефіцієнти являють собою відносні величини і протягом часу можуть не змінюватися, або змінюватись незначно, тоді як суттєві зміни можуть бути в складових чисельника і знаменника. Тому подібне дослідження доцільно доповнювати факторним аналізом.

Як відомо, коефіцієнт загальної ліквідності, або коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до поточних пасивів. Доповнимо розрахунок прибутком від операційної діяль­ності й отримаємо мультиплікативну фактор­ну модель:

9TVMJQWwu58

де Х1 — показник, який відображує вартість поточних активів, що припадає на 1 грн прибутку;

Х2 — показник, який відображує здатність підприємства погасити свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує стійкість фінансів.

Для розрахунку впливу цих факторів можна використовувати один із способів елімінування.

Розрахуємо коефіцієнти ліквідності

9TVMJQWwu58

Розрахунок собівартості в EXCEL

     При складанні кошторису або розрахунку собівартості для складових вибирається один з можливих варіантів, і на основі цього додаються або віднімаються потрібні суми. Також можливе множення на коефіцієнти. У зв'язку з цим виникають два завдання - не вводити однотипні назви, а вибирати їх зі списку, а також автоматизувати всі розрахунки. У цьому прикладі ми опишемо розрахунок собівартості випуску книги. Вибравши обсяг книг, її формат, тираж та інші вихідні дані, ви відразу дізнаєтеся собівартість одного примірника. Вихідні данні ми розміщуємо на Аркуші 2: 1 Розрахунок собівартості проводимо на Аркуші 1: 2 Для заповнення формату книги, бумаги та переплетення використовуємо списки: 3 Формули для розрахунку елементів собівартості: 4 Формула для розрахунку собівартості: 5      Звичайно, у нашому прикладі описана спрощена схема розрахунку собівартості, але, використовуючи ті ж самі прийоми, ви можете розрахувати собівартість будь-якого товару з урахуванням самих різних умов.

Бізнес-аналітик перспективна професія

Vlozhenie-investicij-v-biznesНині, інтернет-сайти та портали з працевлаштування і пошуку персоналу ряснять запитами роботодавців на специфічних фахівців –  бізнес–аналітиків (аналітиків бізнес–процесів, процесних менеджерів, менеджерів інформаційних технологій). Серед основних вимог до претендентів на заміщення такої посади – наявність технічної, математичної чи економічної вищої освіти. До речі назва “бізнес–аналітикˮ стосується двох відносно нових та цікавих професій, зокрема: бізнес–аналітик з інформаційних технологій (ІТ), бізнес–аналітик у галузі підприємництва.

Хто ж ці фахівці? – таке питання ми задали завідувачу кафедри економічної кібернетики та інформатики Тернопільського національного економічного університету, доктору економічних наук за спеціальністю математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці Ляшенко Оксані Миколаївні.

Щодо першої професії, то загалом,  ІТ бізнес–аналітик– це фахівець, що об’єднує бізнес (підприємництво) та інформаційні технології. Саме він може говорити однією мовою як із представниками бізнесу, як от: підприємці, економісти, менеджери так і з пердставниками технічних професій: – програмісти, інженери–системотехніки, тощо. Саме ІТ бізнес–аналітик організовує роботу щодо розробки і упровадження інформаційних систем та технологій на підприємствах, в органах державної влади, різних установах та організаціях. Його головне завдання слідкувати за тим, щоб інформаційна система та технологія відповідала реальним потребам діяльності підприємства чи організації, усім діловим–процесам, адже програмісти не створюють процеси, а лише коди, що реалізовують ці процеси у межах інформаційної системи.

У свою чергу, бізнес аналітик у галузі підприємництва це – фахівець, що вміє аналізувати певний вид економічної діяльності чи бізнес–процесу, загалом. Такий фахівець має системне мислення, знання економіки, менеджменту, вміння застосовувати математичні методи, конструювати моделі та використовувати сучасні комп’ютерні інформаційні технології для вирішення економічних завдань та проблем. Таким фахівцям необхідні: знання передового світового досвіду удосконалення систем управління підприємствами, основних стандартів описування, регламентації і аудиту ділових процесів підприємства; хороші навички використання сучасних  інформаційних технологій для виконання робіт по оптимізації і аналізу процесів підприємства.

Тобто щоб стати бізнес–аналітиком треба бути і математиком і економістом і програмістом – а це не забагато для однієї людини? Де ж отримати такі знання і навики, щоб відповідати вимогам до таких професій?

Для таких професій призначені економісти з економічної кібернетики, що мають ґрунтовні знання як в галузі економіки та менеджменту так і в математиці, інформатиці та інших системних науках.

Обов'язки таких працівників це: проведення обстеження, експертизи і оптимізації бізнес–процесів, організаційної структури організацій різних сфер діяльності; опис, моніторинг, аналіз бізнес-моделі підприємства, його ділових процесів; вироблення рекомендацій щодо удосконалення проблемних бізнес-процесів та реалізація рекондацій; керівництво проектними офісами у галузі інформаційних технологій; розроблення регламентів роботи підприємства  постановки завдань по вибору і впровадженню інформаційних систем.

До речі, за даними статистичного спостереження Дослідного центру  вітчизняного порталу SuperJob® ( див.  http://www.superjob.ua/research) віковий діапазон найбільш затребуваних вітчизняним ринком праці бізнес-аналітиків – 23-40 р., а це як раз випускники ВНЗ останніх років, (бізнес–аналітики у віці до 30 років складають близько 54% від загального числа працевлаштованих спеціалістів такого профілю (у віці від 30 до 40 років - близько 32%).

Зауважте, що  99% працевлаштованих бізнес-аналітиків мають вищу освіту – і це зрозуміло, без спеціальної підготовки і наполегливого навчання таким фахівцем стати не реально. Майже 63% бінес-аналітиків – чоловіки,  а діапазон заробітної плати таких фахівців в Україні – від 4000 грн. до 10000 грн.

Чи можуть випускники ТНЕУ отримати такі можливості працевлаштування?

Колектив новоствореної кафедри економічної інформатики та кібернетики ТНЕУ розуміє, що для того щоби наші випускники, тобто  випускники спеціальності економічна кібернетика фахового спрямування Інформаційні технології в економіці могли реалізувати себе у якості таких фахівців їм потрібні: володіння передовими уніфікованими методологіями системного управління (ITIL/ITSM, MOF і т.п.); навики формалізації, документування і моделювання ділових процесів з використанням спеціальних нотацій (тобто професійних “мовˮ аналітиків IDEF, ARIS®, UML і ін.) та інструментальних середовищ; уміння готувати різні технічні документи (технічні завдання, інструкції і інше); знання англійської мови на рівні Intermediate; знання процесів діловодства і документообігу на підприємствах, вміння розробити та упровадити корпоративну аналітичну систему. І саме тому кафедра дотримується принципу безперервності комп’ютерної підготовки студентів, що навчаються за напрямом підготовки економічна кібернетика – з першого по п’ятий курс фахові дисципліни викладаються на основі використання в навчальному процесі проґресивних інформаційних технологій і прикладного програмного забезпечення (ProjectExpert®, MS Project, ARIS®, BpWin®, Rational Rose®, Wolfram Mathematica®, MathLab®, Ithink®, STATISTICA®, Orange® тощо).

З цього навчального року кафедра стала базовою кафедрою партнерської програми ТНЕУ та компанії BaseGroup Labs – професійного постачальника програмних продуктів і рішень для бізнесу в галузі аналізу даних. Сертифікацію BaseGroup Labs на право використання у навчальному процесі аналітичної платформи Deductor® при підготовці економістів-кібернетиків успішно пройшов доцент нашої кафедри кандидат технічних наук Струбицький Павло Романович.

Університет є єдиним ВУЗом–партнером BaseGroup Labs у галузі підготовки економістів-аналітиків у Тернопільській області. До речі, таких університетів і в Україні не багато, а лише 10, зокрема, серед них: Національний технічний університет України “КПІˮ, Одеський національний університет ім. І. Мечникова, Східноукраїнський університет ім. В. Даля.

Як бачите ми слідкуємо за тенденціями ринку праці та працюємо задля майбутнього успіху і професійної реалізації наших студентів економістів–кібернетиків.

Спеціальність «економічна кібернетика»

Print

Економічна кібернетика – це одна із спеціальностей, за якою готують майбутніх фахівців на факультеті комп’ютерних інформаційних технологій Тернопільського національного економічного університету (ТНЕУ). Що це за спеціальність, чого навчаються студенти, «гризучи граніт її науки», які професійні шляхи та обрії росту вона відкриває ?

Економічна кібернетика, що виникла як навчальна спеціальність в середині 1960-років, поєднує вивчення економіки й комп’ютерних та інформаційних засобів автоматизації економічної діяльності, а також – спеціалізованих методів управління економічними об’єктами, їх дослідження з допомогою  моделювання.

Таким чином, деякі випускники спеціальності «економічна кібернетика», – їх менше, – ідуть працювати економістами, маючи професійні переваги серед колег по роботі, завдяки знанням у галузі комп’ютерно-інформаційних технологій. Інші – традиційно, їх більшість, – вибирають власне інженерну професію – вони стають програмістами, фахівцями з баз даних, систем автоматизації тощо. Завдяки ґрунтовному вивченню основ економіки їм легше працювати серед економістів, бухгалтерів, адже вони не лише знаються на комп’ютерних системах, призначених для автоматизації економічної діяльності, а й добре розуміють суть тих економічних задач, для яких, власне створено ті чи інші інформаційні системи.

Найчастіше вибір кар’єри інженера-економіста приводить на професійну стежку розробника програмного забезпечення для економічних потреб, фахівця з впровадження, підтримки та експлуатації програмного забезпечення, або як кажуть «адміністрування» баз даних, інформаційних систем автоматизації, котрими нині рясніють як виробничі підприємства, так банки й численні служби.

Ще 15-20 років тому фахівці з комп’ютерної техніки працювали або в конструкторських бюро, розв’язуючи технічні задачі, або в обчислювальних центрах великих підприємств, автоматизуючи, власне, економічну діяльність. За нинішніх же умов, далеко не найкращих для пошуку праці, що б приносила радість, програмісти потрібні переважно в галузі автоматизації економічної діяльності: в торгівлі, банках, виробничих підприємствах. І ця тенденція не лише зберігається, а набуває дедалі інтенсивнішого розвитку. Зрозуміло, що за таких умов, здобувши спеціальність «економічна кібернетика», молодий фахівець має кращі шанси знайти роботу, що не тільки тішила б достойною платнею, а й відповідала його творчим покликанням.

Дивлячись правді вічі, треба сказати, що як і інші міждисциплінарні науки економічна кібернетика вимагає серйозної роботи над собою з боку студента. Знань, почерпнутих з телебачення й новин не достатньо для того щоб здавати екзамени на цій спеціальності. «Гіркий корінь солодкої інженерно-економічної вченості», полягає в потребі ґрунтовного вивчення спеціалізованих дисциплін, не згірш інженерно-технічних спеціальностей, освоєння мов програмування, технологій програмування, з подальшою постійною самоосвітою в цій галузі. Втім, «горшки ліплять і програм пишуть» … звичайні люди.

Вбираючи фах, випускники й випускниці шкіл, нерідко задумуються, – яка спеціальність «дівчача», яка «більше чоловіча». Досвід роботи в інформаційних технологіях, тривале спілкування з студентами, показує, що спеціальність «економічна кібернетика» відрізняється власне тим, що молоді хлопці й дівчата легко розпочинають на її основі кар’єрний ріст. В інформаційних ж бо технологіях знайдеться робота всім.

Наш педагогічний досвід показує, що навчальні предмети з економічної кібернетики легко даються тим вчорашнім учням й ученицям, які любили  математику, інформатику поряд з природничими науками.

Нині економічна наука стоїть напередодні істотних зрушень, своєрідної революції, що проявляються через дедалі ширше застосування для дослідження економічної поведінки методів, розроблених в природознавчих науках. Отже, якщо когось хвилюють проблеми пізнання, особливо – в такій драматичній галузі, якою є економічні відносини – тоді, можливо, саме «економічна кібернетика» приведе вас до вершин науки.

І ще – навчання в Тернополі – це не лише радісні роки молодості в серед чистих парків, що туляться до величезного ставу в центі тихого міста, – це духовне збагачення культурними скарбами нашого народу, якими так багатий Тернопільський край – мальовничий куток Галичини й Поділля.

В ТНЕУ студентів спеціальності «економічна кібернетика» навчають викладачі – фахівці з економіки, моделювання, програмування, комп’ютерних наук, інформаційних систем, які щиро опікуються своїми студентами, по-батьківськи люблять їх, намагаються дати їм знання, виховати достойними громадянами.

Економічна кібернетика – це високе покликання: кому як не фахівцям що знають економіку до її «інженерних фундаментів та природознавчих глибин» будувати «в своїй хаті свою правду» – створюючи родинний затишок, зміцнювати незалежність нашої Батьківщини.

Розклад консультацій

Розклад консультацій викладачів для студентів спеціальності "Економічна кібернетика" 123